Інновації потребують прагматизму
Рекомендації для переходу від традиційного до інноваційного уроку
Не можна передати досвід – можна передати ідею.
Василь Сухомлинський
На основі інноваційної (інновації – новизна, зміна) ідеї необхідно шукати свої цікаві методи, створювати свою методику, тобто введення нового, нетрадиційного в навчально-виховний процес, передовсім до уроку, що забезпечує якісне поліпшення, вдосконалення, розвиток освіти.
Урок – основна структурна одиниця навчально-виховного процесу, але в системі інноваційної педагогічної діяльності, зокрема в особистісно орієнтованому навчанні, змінюється режисура уроку.
Якими б інновації не були – реальна цінність уроку – результат, рівень засвоєння учнями матеріалу. Також важливе питання – чи було дітям цікаво на уроці?
Зрозуміла об’єктивна потреба модернізувати традиційний урок у напрямі педагогічної взаємодії вчителя і класу, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня.
Для досягнення результативності уроку потрібні зміни впливів на індивідуальний розвиток особистості, тобто переорієнтація урочної системи з процесної на результативну. Змінюються деякі параметри традиційного уроку в порівнянні з уроком із застосуванням інновацій. Якщо на традиційному уроці учень є виконавцем вимог вчителя (до речі, не кожний вчитель і цього домагається), то на інноваційному уроці – рівноправний партнер вчителя. Педагог здебільшого виступає в ролі консультанта, а учень самостійно здобуває знання.
На жаль, ще не зжита монологічна діяльність педагогів, тобто вчитель проводить урок для себе. Поширений і інший «педагогічний вірус» – колективна бесіда вчителя з учнями на всіх етапах уроку, яка нікого з учнів ні до чого не зобов’язує. Це – підміна спільної творчої діяльності вчителя і учнів, організації пошукової діяльності дітей.
При традиційному навчанні здійснюється контроль рівня засвоєння знань на поточному і тематичному оцінюванні, а при інноваційному – на кожному уроці.
Метою інноваційного уроку є створення умов для виявлення і розвитку пізнавальної активності дітей, стимулювання їх творчості і самостійності. Незалежно від типу уроку цього можна досягти:
– створюючи атмосферу зацікавленості кожного учня в результатах діяльності;
– використовуючи різноманітні форми та методи навчання, які спираються на суб’єктивний досвід школяра;
– надаючи можливість кожному учневі виявляти самостійність, ініціативу.
Вимоги до сучасного уроку:
– гігієнічні (дотримання санітарно-гігієнічний норм: температурний режим, освітлення тощо);
– загально-педагогічні (пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу, чітке визначення мети і завдань уроку, врахування вікових та індивідуальний особливостей учня);
– дидактичні (раціональне використання часу, активних методів навчання, формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці, тобто досягнення результативності);
– психологічні (створення позитивного мікроклімату, врахування психологічних особливостей кожного учня, доброзичливість учасників освітнього процесу, толерантність, педагогічна етика).
На інноваційних уроках використовуються такі методи та методичні прийоми:
– змістова обробка матеріалу теми уроку (виділення головного і другорядного, що здебільшого в нових підручниках зроблено);
– поетапне вивчення і закріплення матеріалу (використання запитань і завдань, які є в підручнику, та підготовлені вчителем);
– створення проблемних ситуацій;
– евристична бесіда;
– навчально-пізнавальна гра;
– використання ІКТ;
– використання унаочнення, фронтального та демонстраційного експерименту, дидактичного роздавального матеріалу;
– робота з підручником, картами, схемами;
– виконання творчих завдань;
– взаємоконтроль і самоконтроль, участь учнів у виявленні помилок;
– одержання вчителем зворотної інформації про засвоєння кожним учнем матеріалу, корекція знань.
Також відслідковується емоційний стан учнів на уроці.
Орієнтовна схема
відображення в поурочному плані головного з матеріалу і засвоєння його на уроці
1. Головне (суть, ключові положення і поняття) записуються на дошці, якщо немає в підручнику.
2. Методи, форми і засоби та методичні прийоми, що забезпечують засвоєння учнями головного з матеріалу, учіння і запам’ятовування його на уроці.
3. Формування умінь і навичок для використання здобутих знань.
4. Контроль (одержання зворотної інформації про засвоєння головного кожним учнем).
5. Корекція знань (індивідуальна робота з учнями, які не засвоїли або слабо засвоїли головне, диференційовані завдання іншим).
6. Підсумок вивчення головного.
Щодо моделі уроку, то його структура залежить від багатьох факторів: теми, мети, очікуваних результатів, рівня підготовленості учнів класу, досвіду вчителя, стану навчально-матеріальної бази тощо. Необхідно пам’ятати, що будь-які інновації повинні забезпечувати результат, прискіпливо відрізняти їх від «модних уроків», різних ток-шоу.
Підготував Петро Лосюк
Коментарi